ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОЛАН

(OLAN)

 

 

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: оlanzapine;

2-метил-4-(4-метил-1-піперазиніл)

-1 гідрокси-тієно[2,3-b] [1,5] бензодіазепін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, коричнево-рожевого (10 мг) або світло-жовтого (5 мг) кольору;

cклад: кожна таблетка містить 5 мг або 10 мг оланзапіну;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, фарматоза, тальк очищений, титану діоксид, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, кросповідон, гідроксипропілцелюлоза, пропіленгліколь, заліза оксид жовтий (таблетки 5 мг), заліза оксид червоний (таблетки 10 мг).

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. АТС N05A H03.

 

Фармакологічні властивості.

фармакодинаміка. Оланзапін - психотропний лікарський засіб, що характеризується широким діапазоном фармакологічних характеристик у декількох рецепторних системах.

У процесі доклінічних досліджень оланзапіну виявлений діапазон його зв'язування з рецепторами (Kі < 100 нМ): з серотоніновими рецепторами 5HT_2A/2C, 5HT₃, 5HT₆, допаміновими D₁, D₂, D₃, D₄, D₅, з холінергічними мускариновими рецепторами М₁-М₅, -адренергічним рецептором a₁ і гістаміновим Н₁-рецептором. Оланзапін виявляє антагонізм щодо серотонінових рецепторів 5HT, допаміновий і холінергічний антагонізм, і ці результати узгоджуються з профілем зв'язування рецепторів. In vitro оланзапін показав більший рівень зв'язування з рецепторами серотоніну 5HT₂, ніж з рецепторами допаміну D₂, і більшу активність щодо рецепторів серотоніну 5HT₂ порівняно з рецепторами допаміну D₂ in vivo. Електрофізіологічні дослідження показали, що оланзапін вибірково зменшує розпад мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, чинячи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов'язані з моторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить про його психотропну активність, при прийманні в дозах, менших за дози, що викликають каталепсію, яка є ознакою побічних моторних ефектів;

фармакокінетика . Оланзапін добре всмоктується після перорального приймання, максимальна концентрація його у плазмі крові досягається через 5 - 8 годин. На всмоктування оланзапіну не впливає вживання їжі. При дослідженнях з прийманням доз від 1 мг до 20 мг концентрація оланзапіну у плазмі крові змінювалась лінійно і пропорційно величині дози.

Оланзапін метаболізується в печінці згідно з метаболічними шляхами кон'югації і окислення. Основним метаболітом, що циркулює, є 10-N-глюкуронід, який не проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 сприяють формуванню метаболітів, N-дезметилу і 2-гідроксиметилу, які обидва проявляють значно меншою мірою фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін в експериментах з піддослідними тваринами. Переважаюча фармакологічна активність зумовлена незмінним оланзапіном. Після перорального приймання середній період напіввиведення оланзапіну у здорових добровольців може бути різний, залежно від статі та віку. Після перорального застосування здоровими добровольцями середній період напіввиведення оланзапіну становив 33 години (в межах 21 - 54 годин), а середнє значення плазматичного кліренсу оланзапіну становило 26 л за годину (в межах 12 - 47 літрів за годину).

У здорових добровольців похилого віку (65 і більше років) порівняно з молодшими пацієнтами середній період напіввиведення був підвищений (51,8 години порівняно з 33,8 години), а плазматичний кліренс - понижений (17,5 л за годину порівняно з 18,2 л за годину). Фармакокінетична мінливість, яка спостерігалась у пацієнтів похилого віку, була в межах, характерних для молодших пацієнтів. У пацієнток-жінок порівняно з пацієнтами-чоловіками середній період напіввиведення був дещо більший (36,7 години порівняно з 32,3 години), а плазматичний кліренс був менший (18,9 л за годину порівняно з 27,3 л за годину). У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл за хвилину) порівняно із здоровими особами була відсутня суттєва різниця середнього періоду напіввиведення або кліренсу препарату. 57 % оланзапіну з радіоактивною міткою присутні в сечі, головним чином у вигляді метаболітів.

Рівень зв'язування оланзапіну протеїнами плазми крові становив приблизно 93 % для концентрації в межах від 7 нг/мл до 1000 нг/мл. Оланзапін зв'язується переважно з альбуміном і a₁-кислотним глікопротеїном.

 

Показання для застосування. Олан призначають для невідкладного лікування та лікування з метою підтримки стану пацієнта у випадках шизофренії та інших психічних захворювань, коли явно виражені позитивні симптоми (наприклад, марення, галюцинації, розлад мислення, ворожість і підозрілість) або негативні симптоми (наприклад, депресія, емоційний і соціальний аутизм, загальмована мова). Олан також забезпечує полегшення у випадках вторинних емоційних симптомів, які звичайно пов'язують з шизофренією і спорідненими психічними розладами. Олан - ефективний засіб для підтримки поліпшеного клінічного стану пацієнтів при довготривалому лікуванні хворих, які виявили позитивну реакцію на початкове лікування.

 

Спосіб застосування та дози. Рекомендована початкова доза Олану становить 10 мг на добу при прийманні у вигляді одноразової добової дози, незалежно від вживання їжі. Пізніше добова доза може бути уточнена на підставі індивідуального клінічного стану пацієнта і становити 5 - 20 мг на добу. Підвищення дози до рівня, що перевищує звичайну терапевтичну дозу 10 мг на добу, тобто до рівня 15 мг на добу або більше, рекомендується тільки після відповідної оцінки клінічних результатів.

Діти. Дія Олану на осіб молодших 18 років недосліджена.

Пацієнти похилого віку. Менша початкова доза (5 мг на добу) не призначається як повсякденна доза, але її необхідно розглядати як доцільну для пацієнтів віком 65 років і більше, якщо необхідність такої дози обгрунтована клінічними факторами.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю. Для таких пацієнтів доцільна менша початкова доза (5 мг на добу). У разі помірної печінкової недостатності (цироз Чайлда-Пафа [Child-Pugh], клас А або B) початкова доза повинна становити 5 мг на добу і збільшувати таку дозу необхідно з обережністю.

 

Побічна дія.

Часті небажані ефекти, які мають зв'язок із застосуванням Олану, - сонливість і збільшення маси тіла. До випадкових небажаних ефектів, які мають зв'язок із застосуванням оланзапіну, належать запаморочення, підвищення апетиту, периферичний набряк, ортостатична гіпотензія, а також слабкі, короткочасні антихолінергічні ефекти, включаючи запор і ксеростомію.

Іноді спостерігались випадки безсимптомного еозинофільного лейкоцитозу, тимчасові безсимптомні підвищення рівня трансаміназ печінки AЛT і AСT.

Були окремі повідомлення про алергічну реакцію на світло і алергічний висип, гепатит.

Іноді спостерігалось підвищення рівня пролактину в плазмі крові, але пов'язані з цим підвищенням клінічні ознаки (наприклад, гінекомастія, галакторея і збільшення об'єму грудей) були рідкими. У більшості пацієнтів відновлювався нормальний рівень пролактину без припинення лікування.

В окремих випадках спостерігались високі рівні креатинфосфокінази.

Іноді надходили повідомлення про гематологічні зміни, наприклад лейкоцитопенію і тромбоцитопенію.

 

Протипоказання. Олан протипоказаний пацієнтам, які відзначаються підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату. Препарат протипоказаний пацієнтам, для яких існує відомий ризик закритокутової глаукоми.

 

Передозування. Наявний досвід, що стосується перевищення доз Олану, обмежений. У пацієнтів, що приймали найбільшу визначену дозу (300 мг), єдиними симптомами, про які повідомлялось, були сонливість і нечітка мова. В обмеженої кількості пацієнтів, стан яких оцінювали в лікарнях (включаючи пацієнтів, що приймали дози по 300 мг), не спостерігалось ознак несприятливих змін при аналізі електрокардіограм. Суттєві ознаки були, як правило, у нормальних межах, характерних для стану пацієнтів після передозування.

Спеціальний антидот для оланзапіну відсутній, тому необхідно вживати відповідних заходів для запобігання передозуванню.

У разі значного передозування необхідно забезпечити і підтримувати потік свіжого повітря, надходження кисню і достатню вентиляцію. Необхідно враховувати можливість застосування активованого вугілля у разі передозування, оскільки показано, що супутнє вживання активованого вугілля зменшує біологічну активність оланзапіну при пероральному прийманні на 50 - 60 %. Необхідно також враховувати можливість очищення шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний). Оланзапін не виводиться з організму достатньою мірою за допомогою гемодіалізу.

Слід контролювати стан серцево-судинної системи для того, щоб виявити можливу аритмію. Ретельний медичний нагляд і контроль стану пацієнта необхідно продовжувати до його одужання.

 

Особливості застосування.

Рекомендується бути обережним, призначаючи препарат пацієнтам з гіпертрофією простати або паралітичною непрохідністю кишечнику і наслідками цього захворювання.

Олан необхідно обережно застосовувати для лікування пацієнтів, в історіях хвороби яких зареєстровані випадки судомних нападів, або які чутливі до впливу факторів, що знижують пороговий рівень для виникнення судом. Згідно з повідомленнями, напади в пацієнтів, для лікування яких застосовують оланзапін, виникають рідко. У більшості таких випадків повідомляли про те, що в пацієнта раніше були напади або на пацієнта впливали фактори, що спричиняють ризик виникнення нападів.

Як і при застосуванні інших нейролептичних засобів, необхідно бути обережним щодо пацієнтів з низьким рівнем лейкоцитів або нейтрофільних гранулоцитів, можливим з будь-якої причини, щодо пацієнтів, в історії хвороби яких зареєстроване пригнічення або отруєння кісткового мозку внаслідок приймання лікарських засобів, щодо пацієнтів з пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутнім захворюванням, променевою терапією або хіміотерапією, а також щодо пацієнтів з передумовами для гіпереозинофільного лейкоцитозу або з мієлопроліферативним захворюванням. Тридцять два пацієнти з пониженим рівнем нейтрофільних гранулоцитів (нейтропенією) або агранулоцитозом, пов'язаним з клозапіном, приймали оланзапін без пониження рівня нейтрофільних гранулоцитів, зафіксованого на початку дослідження.

Порівняльні дослідження показали, що лікування із застосуванням оланзапіну пов'язане із статистично значно меншою кількістю випадків дискінезії, викликаної лікуванням. Але ризик пізньої дискінезії збільшується при довгочасній дії оланзапіну на організм, тому у випадках, коли в пацієнтів, що приймають оланзапін, з'являються ознаки або симптоми пізньої дискінезії, необхідно зменшити дозу або припинити приймання цього лікарського засобу. Згадані симптоми можуть тимчасово проявлятися, меншою або навіть більшою мірою, після припинення лікування.

Враховуючи первинну дію оланзапіну на центральну нервову систему, необхідно бути обережним при прийманні оланзапіну разом з іншими лікарськими засобами, що діють на центральну нервову систему, і алкоголем. Оскільки в умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну, то він може протидіяти впливу прямих або непрямих агоністів допаміну.

Застосування під час вагітності і годування груддю.

Вагітність. Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних жінок. Пацієнткам рекомендується повідомляти лікарів про стан вагітності або ймовірність вагітності протягом періоду лікування із застосуванням оланзапіну. Однак, оскільки існуючий досвід лікування людей оланзапіном обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли можливі переваги виправдовують можливий ризик для плода.

Годування груддю. Спостерігалось виділення оланзапіну з молоком піддослідних тварин. Невідомо, чи виділяється оланзапін з молоком людини. Пацієнтам необхідно рекомендувати припинити годувати груддю протягом періоду приймання оланзапіну.

Вплив на здатність керувати і користуватися технічними засобами.

Оскільки Олан може викликати сонливість, то пацієнтів необхідно попереджувати про необхідність бути обережними при експлуатації технічних засобів, для яких характерна підвищена небезпечність, включаючи й автомобілі.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Потенційні можливості впливу інших лікарських засобів на оланзапін. Одноразові дози антацидного засобу (алюмінію, магнію) або циметидину не впливають на ефективність Олану при пероральному прийманні. Але супутнє приймання активованого вугілля зменшує біологічну активність оланзапіну на 50 - 60%. Фармакокінетичні властивості теофіліну, який метаболізується P450-1A2, не змінюються під впливом оланзапіну.

 Відсутні ознаки взаємодії оланзапіну з препаратами літію або біпериденом. Концентрації оланзапіну у сталому стані не впливають на фармакокінетичні властивості етанолу. Але при прийманні етанолу разом з оланзапіном можливі додаткові фармакологічні ефекти, зокрема седативний ефект.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці.

Термін зберігання – 2,5 роки.